Думаю, я рано чи пізно 100% пожалкую, але це буде лише моя помилка, яка загартує характер: дала другий шанс декому, хто дуже його просив. Подивимось чи була я почута і що з цього вийде 🤷♀️
А можливо мені хотілось себе задушити останні декілька днів через сильний пмс, а не через тривожний розлад?..
Їхати в паб в шторм? Та без проблем, що може статись.
Їхати в офіс, коли на вулиці вітер 30 миль на годину? Ви що зовсім з глузду зʼїхали??
Не знаю, я подобаюсь людям і вони кажуть «тепер ти мій друг». Вцілому, я так всіх своїх друзів у вимушеній еміграції знайшла.
Насправді я просто погоджувалась на всі можливі запрошення на соціалізацію - піти в кафе, поїхати на регбі, поїхати на хайк, піти в паб після роботи. Мене запрошували на дні народження та вечірки, де я знайомилась з новими людьми і так і побудувала невелике коло друзів.
Тривожно настільки що я кручу собі руки та розчісую ноги, на вулиці дощ такий, що і не вийдеш погуляти. Просто тупо хвилями находить - 20хв хочеться вить, 30хв норм. Чесно, не нравиця, відчуття жахливі
Останнім часом моє життя відчувається як одна з книжок Емілі Генрі і я скажу вам так: читати такі сценарії набагато приємніше, ніж переживати в реальності.
Як же мощно моєму тілу похуй на все що я роблю щоб мені стало легше і воно все рівно не хоче їсти і додатком втрачає вагу та мʼязову масу 😭
Прилетів новий цикл тренувань, я вже не дочекаюсь завтра щоб вальнуть те що мені тренер прописав, легендарні 18 тижнів попереду, бо буде і присід, і тяга сумо, і жим лежачи, і підкачечка все як я люблю. Я в захваті
Коли вже четвер і зустріч з лікарем, я вже не вивожу, мені треба щоб мені щось прописали від тривоги бо я тупо на стіни вию в акомпанемент до шторму за вікном
Так мене вчора нахайпили мої нові друзі що я тепер буду вбивати за них всіх, вони навіть не розуміють що тепер я і серед ночі приїду якщо їм треба буде допомога





